07 березня 1923 року становлення органів рибоохорони
Історія становлення служби рибоохорони тісно пов'язана з розвитком рибної галузі. Її прототипи існували ще в часи Київської Русі.
З часом мінялася влада і соціальний пристрій, служба рибоохорони пережила козацьку вольницю і царську владу, реформаторські будні соціалізму і увійшла до епохи капіталізму.
Становлення
Початку національного природоохоронного законодавства у нас досягають ще часів Київської Русі. У зведенні законів княжої держави "Російській правді" містилися немало пунктів, які стосувалися часів і термінів полювання на тих або інших хутрових звірів; заборони виловлювати деякі породи риб під час нересту; бортничества, броварства і інших промислів і ремесел. Тоді ж передбачалися і деякі покарання, переважно грошові, за порушення вимог "Російської правди". Наприклад, за вбивство журавля і людини часто вживали однакові заходи покарання. У княжі часи фактично були закладені і почали формуватися заповідні території - так звані мисливські угіддя, на яких лише інколи вирішувалися полювання і лови.
У козацько-гетьманське доба джерелами українського природоохоронного законодавства були: звичайне право і повсякденні традиції; традиційне законодавство княжої і литовсько-російської епохи; магдебурзьке право; законотворча діяльність національної держави, яка втілюється, перш за все, в гетьманських універсалах. У зв'язку зі своєрідним положенням тодішньої України на національне законодавство нашаровувалися, інколи майже повністю поглинаючи його цілком або в окремих компонентах, юридичні вимоги сусідніх держав - Польщі, Росії, Австрії і ін.. Вичерпну характеристику природоохоронних принципів дають синтетичні "Збори українських прав" 1807 р. в розділах "Про ціну речі", "Об недозволені діяння". У них регламентований вартість і покарання відповідних вчинків, визначені майнові і територіальні основи природокористування. Як відомо, на території козачих вільностей протікали немало річок, в основному, приплив Дніпра. Так і рибальство було одним з провідних занять в цьому регіоні як для козаків, так і для селян. Під екологічну протекцію Коша Нової Січі потрапляли і водні угіддя. Так, було заборонено без відома Коша або місцевої старшини ловити рибу в річці Самаре ("нікому без відома Коша риби в Самаре ловить не допускати ...")
Після перемоги Великої Октябрської соціалістичної революції уряд молодої республіки Рад, незважаючи на блокаду, інтервенцію і розруху вважало за необхідне вирішувати найважливіші проблеми збереження природних ресурсів країни. Першими декретами Радянської влади були взяті під захист природні багатства. Надаючи велике значення охороні рибних запасів, які були в той період найважливішим джерелом продовольства, постановою Вищої Ради Народного господарства і Народного Комісаріату продовольства від 9 грудня 1918 року було організовано при Народному Комісаріаті продовольства - Головне управління з рибальства і рибної промисловості (Головриба).
Слід зауважити, що величезне значення охорони та використанню природних ресурсів надавав В.І. Ленін. При ньому були видані 234 декрету й інших розпоряджень природоохоронного змісту, з них 90 підписані ним особисто.
Ленін був нетерпимим до людей, які порушували радянські декрети про охорону лісів, річок, рибних запасів та промислів. Дізнавшись у 1922 році про незаконний вилов і хижацьке використання рибних запасів в низинах Дону, він зажадав ретельно перевірити факти зловживань і суворо покарати винних.
У сучасному вигляді органи рибоохорони виникли на початку 20-х років минулого століття. Найважливішим на той період басейном за обсягами видобутку водних біологічних ресурсів був Азово-Чорноморський. У 1920 р. Радою народних комісарів УРСР прийнятий Декрет "Про організацію рибальства і рибної промисловості на Україні". Згідно з цим Декретом керівництво Червоної Армії отримало директиву про негайне звільнення з військ осіб, які до призову професійно займалися видобутком риби, і звільнення від призову в армію такої категорії осіб. Також заборонялося реквізувати в діючу армію коней і обладнання, необхідних для рибного лову.
У ті роки структура рибної галузі виглядала так:
Народний Комісаріат Продовольства РРФСР - Головриба РРФСР - Українське відділення Головриби Наркомпроду РРФСР (Укрголовриба).
Однак всі документи регламентували функції, які були пов'язані з закріпленням рибопромислових ділянок за користувачами, виловом та переробкою водних живих ресурсів, але не відображали в загальнодержавному плані наглядових функцій і підрозділів, на які ці функції були б покладені. Протягом 1921-1922 років та на початку 1923 року готувалися матеріали для прийняття важливого на той момент документа для ведення рибного господарства в Україні.
7 березня 1923 виходить підписаний головою ВУЦВК Петровським і секретарем ВУЦВК Буздалінім Декрет Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету "Про організацію управління рибними господарствами", яким встановлюється перехід морських, озерних та річкових угідь у власність держави. Всі знаряддя, які пов'язані з роботою рибної промисловості - націоналізуються. Цим Декретом організується Рибальство Управління Народного Комісаріату Продовольства УРСР. У статті 12 Декрету сказано: "Самовільне лов риби у вигляді промислу в районах загальнодержавного і місцевого значення карається за ст. 136 Кримінального Кодексу". Центральним органом, який керує рибальськими угіддями по всій республіці є Рибальство Управління, яке знаходиться при народному Комісаріаті УРСР. На Рибальство Управління покладається регулювання рибного промислу, загальний нагляд і контроль за виконанням Правил рибальства, які будуть встановлені. Таким чином, Декретом вперше встановлено розділ рибної галузі на два підрозділи: рибодобувні і контролюючі, і визначено контролююче посадова особа "інспектор-ревізор". Виходить, що практична діяльність інспекторів рибоохорони на місцях почалася з виходом Декрету ВУЦВК від 07 березня 1923 року.
Хронологія становлення органів рибоохорони:
1923 рік - Декрет ВУЦВК від 07.03.1923 р.
1935 рік - Охорону рибних запасів природних водоймах України здійснювали інспекції рибоохорони, які входили до складу Рибколгоспспілок.
21 вересня 1935 Рада народних комісарів затвердив перше "Положення про охорону рибних запасів і регулювання риболовлі у водоймищах СРСР".
1939 рік - при Наркоматі рибної промисловості України організований відділ рибоохорони.
20.01.1944 року - організовано Управління рибоохорони та рибальства "Укррибвод".
10.04.1953 року - створено Міністерство легкої промисловості і продовольства РРФСР, за якими закріплені всі рибогосподарські функції і створюється відділ рибоохорони та рибальства, в травні 1954 року створено самостійне Міністерство рибної промисловості СРСР, при ньому відділ рибоохорони та рибальства.
1955 рік - Наказ України-Чорноморського управління рибоохорони та рибальства про об'єднання Укрчервода, Запчеррібвода і Крімчеррібвода.
1958 рік - Укрдержрибгосп перейшов у підпорядкування Ради Міністрів СРСР.
1962 рік - Постановою Ради Міністрів СРСР створено Держкомітет рибного господарства.
1997 рік - Указом президента України від 25.07.1997 року № 691/97 створено Державний Комітет рибного господарства України і в його складі - Головрибвод.
2000-створено Державний департамент рибного господарства, який увійшов до складу Міністерства аграрної політики України. У його складі залишається Головрибвод.
2007 рік - знову створений Державний комітет рибного господарства України
2010 рік - створено Державне агентство рибного господарства України
